консультацию
2-х часов в рабочее время
Если поискать в интернете, что такое агорафобия, почти везде напишут одно и то же: страх открытых пространств, боязнь площадей и толпы. Это определение настолько прижилось, что его повторяют даже в серьёзных на вид статьях. И оно сбивает с толку, потому что промахивается мимо сути.
Человек с агорафобией боится не улицы, не торгового центра и не площади как таковых. Он боится панической атаки в месте, откуда сложно выбраться или где ему никто не поможет. Боится потерять контроль на людях, упасть, опозориться, сойти с ума. А улица, метро или магазин это всего лишь декорация, на фоне которой разворачивается этот страх. Как мы уже разбирали, паника может «намертво привязаться» к транспорту, машине или конкретным местам. А если этот процесс не остановить, он перерастает в состояние, которое постепенно изолирует человека от мира.
Если вы узнали себя уже в этих строках, читайте дальше. Разберём, как агорафобия устроена на самом деле, как она шаг за шагом отбирает свободу и как эту свободу можно вернуть.
В основе агорафобии лежит не страх пространства, а страх страха. Звучит странно, но это самое точное описание.
Однажды пережив паническую атаку, человек так сильно боится её повторения, что мозг принимает радикальное решение: убрать вообще все ситуации, где атака теоретически может случиться и где будет трудно получить помощь. Логика мозга простая: если нельзя предсказать, где накроет, давай просто не будем ходить туда, где это опасно.
Так постепенно сужается список разрешённых мест, и дом становится единственной по-настоящему безопасной зоной. Не потому что дома хорошо, а потому что дома предсказуемо и есть куда отступить.
Вот почему агорафобия это, по сути, продолжение панического расстройства. Сначала появляются атаки, потом страх их повторения, а агорафобия это уже способ, которым человек пытается от этого страха защититься. Способ, который, к сожалению, делает только хуже.
Агорафобия редко начинается сразу с невозможности выйти из дома. Обычно это постепенное сужение, и в этом её коварство: человек не замечает, как клетка становится всё теснее.
Сценарий чаще всего такой. Сначала отказ от метро, потому что там однажды накрыло. Потом от поездок на дальние расстояния, ведь там не будет привычной опоры. Дальше человек начинает выходить только в сопровождении близких. Потом круг сжимается до своего района, до двора, и иногда заканчивается тем, что переступить порог квартиры становится невозможно.
Каждый шаг кажется разумным и временным: ну посижу пока дома, отдохну, потом вернусь к нормальной жизни. Но возвращения не происходит, потому что с каждым отказом мозг всё прочнее убеждается, что мир и правда опасен.
Это один из самых узнаваемых маркеров агорафобии. Человек часто может выйти куда-то, но только если рядом кто-то свой: муж, жена, мама, близкий друг. В одиночку та же дорога становится невыносимой.
С виду это решение: ну вот же, с мужем я и в магазин хожу, и в поликлинику. Но в этом и ловушка. Присутствие безопасного человека успокаивает в моменте, но одновременно подтверждает мозгу главную тревожную мысль: сам по себе ты не справишься, один ты в опасности. Это работает ровно как и любой другой костыль, будь то таблетка в кармане или бутылка воды на всякий случай. В моменте опора, а в долгую подпитка тревоги. Чем дольше человек выходит только в сопровождении, тем крепче вера нервной системы в то, что в одиночку выходить нельзя.
Расскажу о том, что вижу в практике и что редко где описывают. Бывают клиенты, которым избегание как будто помогло. Они так старательно обходили все опасные места, что панические атаки у них действительно прекратились, вот только цена этому очень высокая.
Их жизнь сузилась до крошечного пространства: не дальше двора, да и то если людей вокруг немного. Атак нет, но и жизни, по сути, тоже нет. Есть «существование» в очень тесных границах.
У таких людей двойственное чувство. С одной стороны, вроде бы добились своего, паника отступила. С другой, они заперты, и это мучительно. Но вот что важно понять про этот выбор: панической атаки они боятся больше, чем ограниченной жизни. Поэтому и остаются в клетке, ведь снаружи, как им кажется, поджидает то, что страшнее любых стен.
Избегание может убрать панические атаки. Но взамен оно забирает свободу. Человек меняет страх приступа на пожизненное заключение в нескольких безопасных метрах.
Именно поэтому избегание это не выход. Оно решает одну проблему, создавая другую, ещё более тяжёлую.
Сразу сниму один частый страх: никто не потащит вас на оживлённую площадь в первый же день, чтобы вы прочувствовали и привыкли. Так это не работает, и резкое погружение через сильный страх обычно только усиливает тревогу.
Работа с агорафобией строится иначе: постепенно и бережно. Шаг за шагом, в посильном темпе, расширяются границы зоны, где человек чувствует себя нормально. Идея в том, чтобы нервная система получала новый опыт: я вышел, и ничего страшного не случилось. Такой опыт накапливается и со временем способен переписывать старую реакцию. Параллельно идёт работа с самим механизмом страха, чтобы он меньше управлял маршрутами. Где состояние острое, помогают методы EMDR.
Смысл не в том, чтобы заставлять себя терпеть, а в том, чтобы постепенно возвращать мозгу другой опыт, в котором привычные места перестают означать опасность. Насколько далеко удастся раздвинуть границы и за какой срок, зависит от конкретного случая, от того, как давно и насколько сильно сжался круг.
В одной из своих статей про панические атаки я уже упоминал клиентку, которая дошла до того, что не могла оставаться одна дома без мамы. Она всерьёз боялась, что умрёт сама от приступа и ей некому будет помочь в моменте.
Работали мы постепенно. Начинали буквально со двора, шаг за шагом, под наблюдением и с подбором техник. Где было нужно, подключали EMDR, в том числе чтобы разрядить то, что засело сильнее всего: саму операцию и звук кардиомонитора, который её триггерил.
И результат был осязаемый. Она смогла доезжать до больницы и продолжить лечение, ради которого ей и делали ту операцию, а это раньше казалось невозможным. Дальше я уже по своей инициативе предложил расширить рамки и попробовать выезд в другой город, чтобы помочь ей перешагнуть прежние границы. Докрутить эту часть мы, к сожалению, не успели: начался ковид со своими ограничениями, и работа прервалась.
Но даже то, чего удалось достичь, показывает главное. Жизнь, сжатая до размеров квартиры, это не приговор. Это закрепившийся механизм. А механизм поддаётся изменению, шаг за шагом.
→ Подробнее о том как проходит работа с паническими атаками и агорафобией
Агорафобия это боязнь открытых пространств? Это распространённое, но неточное определение. На самом деле агорафобия это страх оказаться в ситуации, где может случиться паническая атака и где будет трудно получить помощь или выбраться. Дело не в самом пространстве, а в страхе потерять контроль вдали от безопасного места.
Как связаны агорафобия и панические атаки? Агорафобия чаще всего вырастает из панических атак. Сначала человек переживает приступы, затем начинает бояться их повторения, а потом избегает всех мест, где атака может случиться. Агорафобия это, по сути, способ защититься от паники, который со временем сам становится проблемой.
Можно ли вылечить агорафобию? Агорафобия поддаётся работе, даже в запущенных случаях. Используются методы, которые бережно и постепенно расширяют зону комфорта и меняют сам механизм страха. Резкое принуждение не применяется, работа идёт в посильном темпе.
Почему с близким человеком мне спокойно, а одному страшно? Потому что присутствие безопасного человека временно успокаивает, но при этом подтверждает мозгу мысль, что в одиночку вы не справитесь. Это поддерживает тревогу. В терапии как раз и помогают вернуть ощущение, что вы способны справляться самостоятельно.
Что будет, если просто избегать всех страшных мест? Иногда так действительно удаётся снизить частоту атак, но ценой резкого сужения жизни вплоть до невозможности выйти из дома. Паника может отступить, но взамен человек теряет свободу. Поэтому избегание не решает проблему, а заменяет её на другую, более тяжёлую.
Політика конфіденційності
Адміністрація сайту https://kovbasyuk.com/ зобов’язується зберігати вашу конфіденційність в Інтернеті. Ми приділяємо велике значення охороні наданих вами даних. Наша політика конфіденційності ґрунтується на вимогах Загального регламенту захисту персональних даних Європейського Союзу (GDPR). Цілі, в яких ми збираємо персональні дані: покращення роботи нашого сервісу, здійснення контактів з відвідувачами даного сайту, розсилка новин електронною поштою, надання інформації, яку запитував користувач, здійснення послуг, пов’язаних з напрямком діяльності даного сайту, а також для вказаних нижче дій.
Збір та використання персональних даних
Ми збираємо та використовуємо ваші персональні дані лише у випадку вашої добровільної згоди. За згодою ви дозволяєте нам збирати та використовувати такі дані: ім’я та прізвище, електронна пошта, номер телефону. Збір та обробка ваших даних проводиться відповідно до законів, що діють на території Європейського Союзу та в державі України.
Зберігання даних, зміна та видалення
Користувач, який надав свої персональні дані сайту kovbasyuk.com, має право на їх зміну та видалення, а також на відкликання своєї згоди з їх використанням. Термін, протягом якого зберігатимуться ваші персональні дані: час, необхідний для використання даних для основної діяльності сайту. При завершенні використання даних адміністрація сайту видаляє їх. Для доступу до своїх персональних даних ви можете зв’язатися з адміністрацією сайту на наступній e-mail адресі: info@kovbasyuk.com. Ми можемо передавати ваші особисті дані третій стороні тільки з вашої добровільної згоди, якщо вони були передані, то зміни даних в інших організаціях, не пов’язаних з нами, ми не можемо здійснити.
При відвідуванні вами сайту kovbasyuk.com у базі даних зберігаються записи про вашу IP адресу, час відвідування, налаштування браузера, операційну систему, а також інша технічна інформація необхідна для коректного відображення вмісту сайту. За цими даними нам неможливо ідентифікувати особу відвідувача.
Надання інформації дітьми
Якщо ви є батьком або опікуном, і ви знаєте, що ваші діти надали нам свої особисті дані без вашої згоди, зв’яжіться з нами на e-mail адресу: info@kovbasyuk.com. На нашому сервісі заборонено залишати особисті дані неповнолітніх без згоди батьків чи опікунів.
Використання cookies
Для коректного відображення вмісту та зручності використання сайту kovbasyuk.com ми використовуємо cookie файли. Це невеликі файли, які зберігаються на вашому пристрої. Вони допомагають сайту запам’ятати інформацію про вас, наприклад, якою мовою ви переглядаєте сайт і які сторінки ви вже відкривали, ця інформація буде корисна при наступному відвідуванні. Завдяки файлам cookie перегляд сайту стає значно зручнішим. Ви можете налаштувати прийом або блокування cookie у браузері самостійно. Неможливість приймати cookie може обмежити працездатність сайту.
Використання персональних даних іншими сервісами
На цьому сайті використовуються сторонні інтернет-сервіси, які здійснюють незалежний від нас збір інформації: Google Analytics, Facebook.com, . Зібрані ними дані можуть надаватися іншим службам усередині цих організацій, вони можуть використовувати дані для персоналізації реклами своєї рекламної мережі. Ви можете прочитати угоди цих організацій на їхніх сайтах. Там же ви можете відмовитися від збору ними персональних даних, наприклад, блокувальник Google Analytics знаходиться тут. Ми не передаємо персональні дані іншим організаціям та службам, не зазначеним у цій політиці конфіденційності. Виняток становить лише передача інформації за законних вимог державних органів уповноважених здійснювати дані дії.
Посилання на інші сайти
Наш сайт kovbasyuk.com може містити посилання на інші сайти, які не керуються нами. Ми не відповідаємо за їх зміст. Ми рекомендуємо ознайомитися з політикою конфіденційності кожного сайту, який ви відвідуєте, якщо вона там є.
Зміни у політиці конфіденційності
Наш сайт kovbasyuk.com може оновлювати нашу політику конфіденційності час від часу. Ми повідомляємо про будь-які зміни, розмістивши нову політику конфіденційності на цій сторінці. Ми відстежуємо зміни законодавства щодо персональних даних у Європейському Союзі та в державі Україна. Якщо ви залишили персональні дані у нас, то ми повідомимо вас про зміну політики конфіденційності. Якщо ваші персональні дані були введені некоректно, ми не зможемо з вами зв’язатися.
Зворотній зв’язок, заключні положення
Зв’язатися з адміністрацією сайту kovbasyuk.com з питань, пов’язаних з політикою конфіденційності, можна за адресою: info@kovbasyuk.com, або за допомогою контактної форми, зазначеної у відповідному розділі даного сайту. Якщо ви не згодні з даною політикою конфіденційності, ви не можете користуватись послугами сайту kovbasyuk.com, у цьому випадку ви повинні утриматися від відвідування нашого сайту.
Обновлен:
13.07.2022